1721

Стефан ЯВОРСЬКИЙ

МИТРОПОЛИТА РЯЗАНСЬКОГО ТА МУРОМСЬКОГО
СЛІЗНЕ З КНИГАМИ ПРОЩАННЯ

В путь вирушайте, книжки, що часто гортав я і пестив,
В путь, моє сяйво, ідіть! втіхо й окрасо моя!

Іншим щасливішим душам поживою будьте однині,
Інші блаженні серця нектаром вашим поїть!

Горе мені: мої очі розлучаться з вами навіки
Та й не спроможуться вже душу мою наситить.

Ви-бо єдині були мені нектаром, медом поживним;
З вами на світі, книжки, солодко жити було.

Ви мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша.
Ви повсякчасна любов і раювання моє!

Ви просвітили мене, превелебні дали мені титла,
Шану вельможних людей подарували мені.

Нині ж судилось мені — о мій смуток і біль нестерпучій! —
В спомині тільки плекать ті неохмарені дні!

Кволі повіки мої віковіччя ніч замикає,
Ваших легких сторінок не турбуватиму я!

Вічності книгу відмінну перед моїми очима —
Скоро до нього прийду — має відкрити господь!

Кожен з сувоїв її свої вчинки й слова відчитає
І по заслузі у ній знайде заплату собі.

Книго господня страшна! На судищі нашім останнім
Кожне злочинство і гріх навіч покаже вона!

В думці її розгортаю: тремтіння пронизує тіло,
В боліснім серці стримить тонка і бистра стріла!

Боже мій, отче мій! ти — невичерпної ласки безодня,
Віри святе джерело, благості вищий вінець!

Ти єси моря й землі, і найвищого неба владика,
Гори розбурханих вод вмить погамовуєш ти.

Ти управляєш, премудрий, кругами сузір’їв небесних...
Черв нерозумний, ніщо — боже! тебе я молю.

Зглянься і в книгу життя запиши моє марне наймення
Кров’ю святого Христа (з нім-бо спасіння моє).

Ви ж, мої книги, писання мої і дім мій, — прощайте!
Праці відданої плід — бібліотеко, прощай!

Братіє, старці і всі пожильці землі, — прощавайте...
Земле — гостино моя, мати моя, — прощавай!

В ніжні обійми прийми смертельне своє порождіння;
Наша душа — небесам, кості належать тобі.

Это я дивный сайт отыскал:

http://litopys.org.ua/old18/old18.htm - Украинская литература 18-го века. Судя по всему, воспроизводит книгу "Українська література XVIII ст. Поетичні твори, драматичні твори, прозові твори. - Київ: "Наукова думка", 1983"

Нашёл я там, наконец, источник песни, которую поют бурсаки в фильме "Вий". Говорил я, что это должны быть подлинные, аутентические стихи 18-го века! Вот как она на самом деле звучит:

Ах, монах (в фильме было "бурсак")! Умними очима
Посмотри, что смерть за плечима.
Куда в мислі бродиш,
Почто в мир ходиш?
Как живеш?

Как живеш! Точиш сміх і бали,
Бавишся, частими бокали
Впиваєшся часто,
Граєш в свиріль гласно,
Ах, монах!

Скучно тобі в келії сидіти
І в сльозах над правилом бдіти, —
Ти ж шукаєш в селах
Молодиць веселих
І дівчат.

Ах, монах! Гдє твої обіти,
Что клялся чесно, свято жити?
Где совість, где віра?
Чтоб не любить мира,
Присягал!

Горлиця, как друга лишиться,
Вовіки з другим не спариться,
Где древо зелено,
Цвіти украшено,
Не сядет,

Но летить з тоски, горя, туги
В далекі страни, пусті луги,
Чтоб не возвратиться,
К тому не спариться.
З другою.

Ти ж не так живеш розумно,
Как она поступаєт умно.
Се только і звіри
Суть тобі приміри
Подобні.

Но біжиш паки во кал тинний,
Іли, как пес, на своя блевотини.
Видиш, что некстаті,
Пора перестати,
Бо стидно.

І мрамор, весьма хладен камень,
Великий з себе пустить пламень,
Тотчас возгориться,
Как з другим скотиться
Каменем.

Но ізволь, розсудивши тоє,
Остав зло, озьми вже благоє,
Чтоб творця молити,
Даби в небі жити
Вовіки.

Эх, жаль - далеко до Украины. А то поискал бы я эту книжку.